у Вашому кошику    
Новини
  1   2   наст >>

23.12.2013

Деякі 3D-принтери влаштовані таким чином, що для друку на цьому обладнанні необхідна «нитка» із пластмаси. Придбання такої «нитки» задоволення не з дешевих, вам доведеться викласти приблизно 50$ за кілограмову катушку з полімером. Якщо врахувати, що сам 3D-принтер коштує від 400$ і вище, то, звісно, додаткові витрати – є зайвим фінансовим навантаженням, від котрого можна позбавитись завдяки таким пристроям як Filabot. Темп виробництва полімерної нитки поки не такий динамічний, як того хотілося б, але команда розробників Filabot обіцяє дуже скоро вирішити це питання.

Сам механізм роботи Filabot неймовірно простий: пристрій переробляє попередньо подрібнений пластик в єдину масу, яку, після всіх етапів, буквально «витягує» у невелику нитку. Вихідним матеріалом може слугувати як пляшка з-під напою, яку ви планували викинути віднести до пункту прийому вторинної сировини, так і решта пластмасової упаковки.

 

 

джерело: think-blue.ru

11.11.2013

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вітаємо!

Раді запросити всіх небайдужих до нвколишнього середовища людей на завтрішній Green Drinks Kyiv!

Як завжди, на Вас чекатимуть багато однодумців, приємні знайомства та корисна інфрмація, І НА ДОДАЧУ ДО ВСЬОГО!!! Частування еко-напоями від SmallGreenStore!!! :))

Тож, запрошуємо всіх завтра 12 листопада за адресою вул. Рогнідинська 3, що біля станції метро Палац Спорту.

До зустрічі!

06.05.2013

Каждый год во всём мире продаётся больше 100 млн. карандашей, изготовленных из древесины. Для такого громадного производства этих пишущих инструментов уничтожаются тысячи гектар бесценных лесных насаждений. Компания O'bon решила ликвидировать этот экологический дисбаланс и придумала технологию изготовления карандашей на основе материала из старых газет. Таким образом, специалисты компании преследуют две цели: вырубка лесов и утилизация ненужной бумажной продукции.

 

Компания O'bon основана в 2007 году на территории США. Она представляет собой научную группу студентов-энтузиастов, которые разрабатывают новаторские подходы к технологиям изготовления канцелярских принадлежностей.

 

Новые карандаши являются стопроцентным экологическим изделием, которые своими характеристиками значительно превосходят свои аналоги, выполненные из древесины. Самое главное, что O'bon Pencil (так называется новинка) не нуждается в огромных финансовых затратах. Исходный материал для производства практически ничего не стоит. Также американские карандаши отличает и выгодные потребительские характеристики: они медленно расходуются и практически не ломаются.

Молодые перспективные владельцы компании стремятся занять на рынке канцелярских товаров лидирующие позиции. Но главное для них – не бизнес и финансы, а забота об окружающей среде. Многие крупные корпорации, дизайнеры и, что ещё существенней, инвестиционные фонды всё больше прислушиваются к подобным проектам. Ведь утерянные природные ресурсы нужно долго и кропотливо восстанавливать, поэтому лучше их беречь и рационально использовать.

30.12.2012

iRecycle - SmallGreenStore.com

Apple зарекомендувала себе як компанія, що виробляє якісну техніку на основі інноваційних технологій. Один з таких пристроїв – смартфон iPhone.

Після виходу на ринок чергової моделі смартфона з’являється величезна кількість різноманітних чохлів. Більшість аксесуарів призначених для додаткового захисту корпусу від подряпин та інших механічних ушкоджень, що мало чим зовні відрізняються один від одного.

Дизайнер Сетер Ву (Seter Wu) розробив чохол для iPhone, який, по-перше, призначений для захисту корпуса, а по-друге, виготовлений з екологічних матеріалів. Новинка отримала назву iRecycle, вона матеріалом для неї став перероблений папір.

Однак, поки ще невідомо, чи можна придбати такий аксесуар в свою колекцію.

Джерело: seterwu.com

17.09.2012

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКХ пропонує заборонити поліетиленові пакети. Відповідний законопроект з'явився на їхньому сайті для обговорення.

"В Україні забороняється виробництво, використання, ввезення (більше 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) та оплатне чи безоплатне розповсюдження на її території (крім транзиту вантажів, або ввезених до 100 одиниць однією особою за кожен перетин митного кордону) полімерних пакетів", - йдеться в ідею закону. У пояснювальній записці в Мінрозвитку пояснюють: все заради екології та порятунку планети.

Наразі, великі мережеві магазини пропонують киянам на вибір - поліетиленові чи паперові пакунки. Щоправда ціна на останні разів в п'ять вища.

 

джерело: svidomo.org

07.09.2012

Навіть якщо ви ніколи не переповзали кордон,

нікому не підсипали ціаністий калій,

не били чужу машину і не плювали повз урну,

все одно, майже щодня ви здійснюєте те,

що суворо заборонене в багатьох країнах світу [1].

 

«Чистота — запорука здоров’ю!» — це гасло відоме багатьом із нас з далеких часів дитинства, але не дуже багато з нас замислюються над тим, в який спосіб вона досягається.

Досягти бажаної чистоти нам допомагає детергент (лат detergeo — «прати») — речовина або суміш, що допомагає відмити щось від бруду, миючий засіб. Найбільш поширені три види сумішей детергентів: мило, пральні порошки та шампуні.

 

Спочатку люди милися звичайною водою, іноді використовуючи олії та абразиви (вологі пісок, глина). Найдавніший відомий миючий засіб для миття вовни — несвіжа сеча. Також у давні часи виробляли мило — результат варіння тваринного жиру з водою та деревною золою. Інші миючі засоби — воляча жовч та рослинні сапоніни (безазотисті глікозиди рослинного походження; розчини сапонінів при збовтуванні утворюють густу стійку піну; добре розчиняються у воді та спирті; поширені у природі; зустрічаються в різних частинах рослин — листі, стеблах, коріннях, квітах, плодах).

Миючі ефекти певних синтетичних поверхнево-активних речовин були відмічені у 1913 р. Першим комерційно доступним детергентом була суміш Nekal, яку продавали в Германії у 1917 р., щоб полегшити брак мила під час першої світової війни. Синтетичні миючі засоби використовувалися в промисловості до другої світової війни. Після неї заводи авіаційного пального в США перейшли на випуск мирної продукції та широко виробляли тетрапропілен (торгова назва), який використовували в побутових миючих засобах. Це спричинило наприкінці 40-х років минулого століття різкий зріст використання синтетичних миючих засобів, особливо пральних порошків у побуті.

 

Головні вороги пральних порошків другого покоління

До складу сучасних пральних порошків входять більше 20 компонентів — вони містять поверхнево-активні речовини, фосфати, інші активні компоненти, наприклад, підбілювачі, віддушки (ароматизатори), ензими, деякі солі, наприклад, сульфат натрію, антисорбенти. До складу прального порошку для автоматичного прання входять речовини, які придушують піноутворення (піногасники).

 

Поверхнево-активні речовини(ПАР)— основа прального порошку, створюють мийну дію. Послаблюють зв’язок між тканиною і забруднювальною речовиною, перешкоджають її повторному приєднанню.

Катіонні ПАР мають бактерицидну дію, що важливо при пранні спідньої білизни чи кухонних рушників. Виробники, які свідомо відмовляються від катіонних ПАР, вводять в хімічний склад порошку антибіотик.

Фосфати, фосфонати, зв’язуючи іони кальцію та магнію пом’якшують воду, перешкоджають виникненню накипу, пом’якшують тканину.

Сульфати, карбонати — пом’якшують воду, переводять жирові забруднення в розчин.

Силікати — лужні компоненти, допомагають усувати жирові забруднення.

Ензими сприяють видаленню органічних забруднень, освіжують колір і перешкоджають кошлатанню.

Кисневий відбілювач усуває плями від фруктів, трави, вина, чаю, кави.

Оптичні вибілювачі створюють ефект білизни за рахунок перевипромінення ультрафіолетових променів у блакитні тони.

Піногасники зменшують кількість піни в порошках, призначених для машинного прання.

Ароматизатори усувають неприємні запахи.

Антисорбенти переводять забруднення в розчин і перешкоджають їх зворотному осіданню на тканину.

 

Дослідження питання безпечності синтетичних миючих засобів (СМЗ) розпочалися давно, ще в 60-ті роки ХХ століття. Їх проводили паралельно в різних частинах світу, в тому числі і в колишньому СРСР. Проте, якщо світові науковці були всерйоз стурбовані проблемою і ґрунтовно підійшли до пошуків альтернативних варіантів, то на теренах радянської держави отримана інформація не тільки не була використана для подальших розробок, але й приховувалась не тільки від споживачів, а й від широкого кола спеціалістів. Що ж так занепокоїло закордонних науковців і змусило мовчати їхніх радянських колег?

Алергічні захворювання шкіри, ураження дихальних шляхів, порушення функцій нирок, печінки, порушення обміну речовин — такі наслідки тривалого використання товарів побутової хімії були виявлені вченими. Які ж речовини були визнані найбільш небезпечними для здоров’я людини?

В ході дослідження стало зрозуміло, що головна небезпека синтетичних миючих засобів, найперше — пральних порошків, прихована в їх складі — фосфатах (ортофосфат натрію, триполіфосфат натрію) та поверхнево-активних речовинах (ПАР), про які, до речі, ще кілька років тому так любили згадувати рекламодавці.

Головним «ворогом» нашого здоров’я від СМЗ є поверхнево-активні речовини (ПАР), які є одними з основних діючих речовин усіх пральних порошків. В пральному порошку ПАР грають роль «видалителя» забруднення з поверхні речей шляхом переведення забруднюючих речовин у стан стабілізованої емульсії або суспензії та є надзвичайно активними хімічними сполуками. Володіючи деякою хімічною спорідненістю з певними компонентами мембран клітин людини і тварин, ПАР, при потраплянні в організм, скупчуються на клітинних мембранах, покриваючи їх поверхню тонким шаром, і при певній концентрації здатні викликати порушення найважливіших біохімічних процесів, що протікають в них, порушити функцію і саму цілісність клітини. До того ж, ПАР мають здібність накопичуватися в органах. Як стверджують науковці, в середньому, в мозку накопичується 1,9% загальної кількості ПАР, а в печінці — 0,6%.

У експериментах на тваринах учені встановили, що ПАР істотно змінюють інтенсивність окислювально-відновних реакцій, впливають на активність ряду найважливіших ферментів, порушують білковий, вуглеводний і жировий обмін.

Дія ПАР подібна до дії деяких отрут: викликають емфізему в легенях, пошкоджують клітини печінки, що в свою чергу викликає збільшення рівню холестерину, порушуючи передачу нервових імпульсів в центральній і переферичній нервовій системі, змінюють фізико-хімічні показники крові і завдають серйозний удар по імунній системі. ПАР також створюють умови для проникнення в організм небезпечних сполук — важких металів, бактерицидних токсинів і т. ін.

ПАР бувають чотирьох видів: аніонні, катіонні, амфотерні та неіоногенні.

Особливо агресивні в своїх діях аніонні ПАР (а-ПАР). Вони здатні викликати значні порушення імунітету, розвиток алергії, ураження мозку, печінки, нирок, легенів. Це стало однією з причин, з яких в країнах Заходу накладено обмеження на використання а-ПАР в складі пральних порошків — в кращому разі їх вміст не повинен перевищувати 2–7%.

Звичайний рівень а-ПАР в порошках на вітчизняному ринку — до 15%.

Через високі концентрації, а-ПАР після прання зберігаються на бавовняних, вовняних, напіввовняних речах до 4-х діб, впродовж яких зберігається і більша ймовірність інтоксикації організму людини, особливо в дитячому віці.

Фосфати є другим основними компонентом, який входить до складу прального порошку та призначений для пом’якшення води. Без цього компоненту СМЗ активні речовини (ПАР) та відбілюючі засоби не можуть ефективно взаємодіяти та якісно відіпрати білизну.

Наявність фосфатних домішок в пральних порошках призводить до значного посилення токсичних властивостей а-ПАР.

Фосфатні домішки створюють умови для більш інтенсивного проникнення а-ПАР через шкіру, сприяють посиленому знежиренню шкірних покровів, більш активному руйнуванню клітинних мембран, різко знижують бар’єрну функцію шкіри, ПАР проникають до мікросудин шкіри, всмоктуються в кров та розповсюджуються по всьому організму.

Лікарі-дерматологи ввели поняття «синдром чистої білизни», з’ясувавши, що і самі фосфати, які потрапляють на шкіру людини при купанні в забруднених водоймах або з поверхні недостатньо виполосканих речей, можуть спричинити алергію та різні захворювання шкіри (дерматози).

Фосфатні домішки не лише підсилюють проникнення а-ПАР через шкіру, але й збільшують накопичення цих речовин на волокнах тканин, що піддаються пранню. Вони сприяють такому міцному зчепленню а-ПАР з тканиною, що навіть 10-кратне полоскання в гарячій воді не приводить до повного звільнення одягу від а-ПАР. Причому чим складніша і розгалуженіша структура волокна тканин, тим більша кількість молекул а-ПАР можуть до неї «прилипнути».

Перша загроза дії фосфатів на організм людини полягає у тому, що вони здатні порушувати кислотно-лужний баланс клітин шкіри, викликаючи дерматологічні захворювання. Окрім того, при контакті зі шкірою ці сполуки потрапляють безпосередньо в кров, змінюючи процентний склад гемоглобіну, білка та зміну структури і щільність сироватки крові, що і призводить до порушення роботи внутрішніх органів: нирок, печінки, скелетних м’язів, що в свою чергу викликає порушення обміну речовин, загострення хронічних захворювань та появу нових. Механізм дії фосфатів полягає у їх взаємодії з ліпідно-білковими мембранами та проникненні їх в структуру клітини, що викликає зміни в біохімічних та біофізичних процесах.

Після декількох прань фосфатними порошками у багатьох випадках розвиваються запалення шкіри — дерматити. Запускається конвеєр патологічних імунних реакцій. Звертає на себе увагу факт залежності між розширенням вживання фосфатних СМЗ і зниженням народжуваності.

Другу, більш опосередковану, проте, не менш серйозну загрозу для здоров’я людини та навколишнього середовища становлять фосфатні сполуки при потраплянні після прання зі стічними водами у водойми. Вчені дослідним шляхом вже давно довели, що «запускають» цвітіння води не стільки фосфатні добрива, які потрапляють туди зі сільськогосподарських угідь, скільки фосфати зі СМЗ. Якщо прийняти за 100% усі джерела надходження фосфору у водойми, то на частку фосфатних добрив припадає 5%, а на частку фосфатів із СМЗ — 95%.

Враховуючи надзвичайно велику небезпеку для життя фосфатних миючих засобів, світове співтовариство встановило дуже жорсткі вимоги до вмісту фосфатів в стічних водах, питній воді і продуктах харчування. Так, в західних країнах вміст фосфатів в стічних водах повинен бути не більше 1 мг/л, в питній воді — на рівні 0,03 мг/л. Для порівняння: норматив вмісту поліфосфатів в питній воді в України (ГОСТ 2874-82) складає 3,5 мг/л.

 

Скільки та яких СМЗ ми використовуємо?

За даними ДП «Черкаський НДІТЕХІМ» (Науково-дослідний інститут технічної та економічної інформації в хімічній промисловості), у 2010 р. українці придбали 350,6 тис. т пральних порошків, що на 3% більше показників 2009 р. (в Україні проживає 47 мільйонів людей, за підрахунками на 1 особу в рік припадає близько 7,5 кг прального порошку). У січні – квітні 2011 р. споживання миючих засобів склало 96,4 тис. т, що на 20% більше аналогічного періоду у 2010 р.

За цими ж даними в Україні тільки три національні компанії випускають миючі засоби, що не містять фосфатів. Це складає 1% від загального об’єму СМЗ, який випускається на національний ринок. Таким чином, практично всі миючі засоби, які виробляються або імпортуються в країну, містять фосфати.

 

Що знають українці про загрози СМЗ?

На запитання про безпеку пральних порошків, якими користується родина, 68% опитаних українців у віці від 20 до 65 років відповідали, що взагалі про це не замислюються. Аргумент простий — якщо товар продається, то його реалізацію дозволили.

Віра непосвяченого споживача в те, що якщо товар небезпечний для здоров’я, то його не дозволили б продавати, а також в те, що жоден продавець НЕ порадить купувати «сумнівний» пральний порошок, пов’язана з тим, що в нашій країні існують застаріли стандарти безпеки синтетичних миючих засобів.

Відсутність на упаковці прального порошку інформації про те, що якщо у споживача зросте рівень холестерину або цукру в крові, почнеться гіперемія легенів, нервові зриви, подразнення шкірних покривів — це наслідок застосування прального порошку тієї чи іншої марки, обумовлена тим, що якби набули чинності нові стандарти на пральні порошки та миючі засоби, то близько 95% продукції побутової хімії, що виробляється та реалізується на споживчих ринках України та інших країн колишнього СРСР було б заборонено.

Переважна більшість населення країн колишнього Союзу не має уявлення про те, що миючі засоби, а особливо пральні порошки, світова наука класифікує як найбільш небезпечні (!) хімічні речовини для здоров’я людини та навколишнього середовища серед усіх речовин, з якими споживач контактує у побуті.

 

Підходи до вирішення проблеми СМЗ в інших країнах світу

Про шкоду, яку завдають здоров’ю людини фосфатні пральні порошки відомо вже давно, і в більшості країн, як на Заході, так і на Сході, існують певні жорсткі обмеження на їхнє використання. Хто був за кордоном, той швидко відмітив такі нюанси: у готелях постільна білизна не пахне ароматизаторами (у нас це — елемент обов’язкового шику), в супермаркетах пральні порошки коштують дорого. Більш того, пральні порошки одних і тих самих марок, якими користуються в Європі, Америці та Австралії, принципово відрізняються від тих, що продають у нас.

Сьогодні в світі існує три основні напрями із зниження токсичності пральних порошків.

Перший із них — це заміщення фосфатів, що зм’якшують воду, цеолітами. Безфосфатні порошки на базі цеолітів займають провідне місце в більш ніж 50 розвинених країнах світу.

Другий напрямок із зниження токсичності пральних порошків — введення законодавчих обмежень і будівництво нових заводів (Китай, Таїланд, Індія і ін.).

Третій напрямок — повне заміщення фосфатних порошків, розробка рецептури і виробництво принципово нових пральних порошків третього покоління, які перевершували б за споживчими властивостями, гігієнічним і екологічним показникам пральні порошки на базі цеолітів, оскільки цеоліти, на жаль, — не панацея. Як виявилося, пральні порошки на базі цеолітів, разом з підвищеною екологічною безпекою, мають істотні гігієнічні недоліки: низьке виполіскування залишків порошку з тканин; високий вміст силікатів, що викликає знежирення шкіри; вміст більше 7% а-ПАР замість гігієнічної норми 2%; миюча здатність нижча за нормативні вимоги; пошкодження тканини і її забарвлення; наднормативний вміст пилу. Як перехідний варіант, в період пошуку, цеоліти поки що влаштовують вчених і споживачів. Але це лише тимчасово.

 

Європейський Союз на законодавчому рівні регулює обмеження фосфатних миючих засобів та зниження скидів сполук фосфору у довкілля. Так, згідно Директиви UWWTD-91/271, яку зобов’язані поетапно впровадити усі члени ЄС, за порушення її норм передбачено та застосовуються екологічні штрафи. Для виконання Директиви UWWTD-91/271 країни ЄС самостійно вибирають напрямок з мінімізації скидів фосфорних сполук у водойми. Це може бути: заборона фосфатних миючих засобів, будівництво спеціальних дорогих очисних споруд, скорочення застосування фосфатних добрив, ліквідація ерозії ґрунтів або інше, при цьому необхідно виконати головну умову — скоротити та дотримуватися норм потрапляння фосфору у відкриті водойми.

 

Гігієнічна безпека миючих засобів в країнах ЄС регламентується новим хімічним законодавством REACH. Зараз в ЄС обговорюється законопроект про заборону використання товарів побутової хімії на основі фосфатів. Якщо цей законопроект буде прийнято, то вже з 1 січня 2013 р. в країнах ЄС зникнуть з полиць магазинів пральні порошки з фосфатами.

 

Австрія у 1985 р. прийняла два законодавчих акти щодо обмеження вмісту фосфору у пральних порошках до <6% , у 1987 р. — до <5%., а з 1995 р. — без фосфатів.

Бельгія у 1988 р. прийняла добровільну угоду між Урядом та Асоціацією виробників мила та миючих засобів щодо досягнення до 1995 р. виробництва повністю безфосфатних пральних порошків, яка була виконана. У 2001 р. було прийнято закон про заборону пральних порошків з вмістом фосфору не більш 0,5%.

В Данії за добровільною угодою 1992 р. використовувалось 50% безфосфатних миючих засобів, в 2002 р. — 90%.

Германія прийняла закон про поетапне скорочення та повну заборону використання фосфатних миючих засобів: 1) З 1 січня 1984 р. — скорочення вмісту фосфору в пральних порошках на 50%; 2) З 1986 р. став діяти закон про заборону використання фосфатних пральних порошків. Одночасно було введено штрафи за понаднормативний скид фосфору в стічні води. Скорочено на 30% використання фосфатних добрив.

Італія у 1981 р. прийняла закон щодо границь вмісту фосфору в СМЗ не більш 5%. За законом від 1988 р. — не більш 1% фосфору. З 2002 р. в країні використовуються СМЗ без фосфору.

В Ірландії за добровільною угодою (2002 р.) виробляються тільки безфосфатні СМЗ.

У Франції, в якій було синтезовано триполіфосфат натрію, і яка є світовим лідером з його виробництва на законодавчому рівні впродовж 1991 р. було обмежено вміст фосфору в пральних порошках з <6,2% до <5%. Одночасно кожен виробник повинен був обов’язково представляти на ринку одну торгову марку повністю безфосфатних пральних порошків. В 2002 р. в країні використовувалося 66% безфосфатних СМЗ.

Фінляндія у 2002 р. прийняла закон про перехід на дотримання Директив ЄС (рекомендацій) щодо скороченню скидів фосфору у водойми. Промисловість добровільно припинила виробництво фосфатних СМЗ, і в теперішній час в країні використовується 95% безфосфатних СМЗ.

У Швейцарії на законодавчому рівні з 1990 р. обмежено вміст фосфору в миючих засобах: пральні порошки <0,75 Р г/кг; засоби для миття посуду < 6%; інші миючи засоби < 5%; в країні в даний час 90% безфосфатних миючих засобів.

У Великій Британії виробники добровільно без угоди за останні роки на 40% скоротили виробництво фосфатних СМЗ. В країні мають широке розповсюдження очисні споруди по видаленню фосфору з каналізаційних стоків.

В Нідерландах на основі добровільної угоди, починаючи з 1987 р., розпочалося скорочення використання фосфатних СМЗ, а з 1990 р. в країні використовуються тільки безфосфатні СМЗ. Застосовується ефективна система очистки стічних вод від фосфору.

В Греції та Іспанії, починаючи з 1989–1991 рр., виробники свідомо та добровільно скорочують випуск фосфатних СМЗ. Одночасно в прибережних курортно-туристичних регіонах та водозбірних ареолах рік прийняти регіональні обмеження на використання СМЗ. В цей час в Греції використовують 66% безфосфатних СМЗ, а в Іспанії — 65% .

В Португалії з 1993 р. відбувається скорочення використання фосфатних СМЗ, особливо в прибережних районах. В цей час використовують 50% безфосфатних СМЗ.

В Угорщині використовують 50% безфосфатних СМЗ, в Чехії — 30%, в Польщі — 15%, в країнах Балтії — менше 5%, в Словаччині — 18%. В цих країнах — нових членах ЄС існує гостра проблема масового виробництва безфосфатних СМЗ, відсутні фінансові можливості для будівництва спеціальних очисних споруд.

В Австралії з 1988 р. на добровільних засадах скорочено використання фосфатних СМЗ на 90%.

В США обмеження фосфатних СМЗ розпочато з 1968 р., зараз заборони на їх використання охоплюють понад третину штатів.

В Канаді на законодавчому рівні з 1 січня 1973 р. заборонено продаж миючих засобів, які містять більше 2,2% фосфору, існують досконалі очисні споруди для очищення стічних вод від фосфору, застосовується ефективна система екологічних штрафів. В результаті — в країні відсутня проблема забруднення фосфором водойм та її наслідків.

В Японії, завдяки комбінації законодавчих актів та масової добровільної відмови від використання фосфатних СМЗ, з 1986 р. повністю виключено їх використання, за шість років до цього «антифосфатні» закони були прийняті в 42 із 48 префектур.

Закони про заборону фосфатів у прально-миючих засобах діють у Республіці Корея, на Тайвані, в Гонконзі, Таїланді, Південно-Африканській Республіці.

В Сінгапурі, Індонезії, Малайзії проводиться політика адміністративного обмеження фосфатних СМЗ та велика роз’яснювальна пропаганда.

В Китаї на законодавчому рівні жорстко заборонено використання фосфатних СМЗ на 40% території країни, де необхідний захист прісноводних водойм.

Сирія, Лівія, Єгипет, Туреччина, Ліван проводять роз’яснювально-підготовчу роботу щодо впровадження безфосфатних СМЗ.

 

В Росії ще за часів СРСР (1970 р.) була спроба створити безфосфатні СМЗ. До кінця 2006 р. в країні діяв стандарт, який дозволяв в пральних порошках вміст фосфору <5,4%, а з 2007 р. було введено нову норму <2,5% (в перерахунку на Р2О5 <10%, а на триполіфосфат <21%).

 

В Україні діяли норми вмісту фосфору в пральних порошках <5,4% (22% в перерахунку на Р2О5), зараз — до <4,2% (17% в перерахунку на Р2О5).

У серпні 2008 р. КМ України затвердив Технічний регламент мийних засобів, яким зобов’язав виробників повідомляти споживачам про наявність у складі їхньої продукції у відсотковому вимірі сполук фосфору, різних видів ПАР, вибілювачів на основі кисню й хлору, фенолів, бензолу та ще деяких речовин. Знаючи про кількісний склад та дію компонентів і сполук мийних засобів, можна обрати більш безпечні з-поміж них. До цього виробники пральних порошків надавали приблизну інформацію про склад миючих засобів або й узагалі її не подавали.

15 червня 2010 р. ВР України нарешті прийняла постанову про розроблення Загальнодержавної програми щодо зменшення та поступового припинення використання на території України мийних засобів на основі фосфатів, якою зобов’язала КМ України до 1 травня 2011 р. подати на розгляд ВР України проект вищезазначеної програми. На жаль, на визначену дату, КМ України так і не розробив цей документ. Напевно як і в іншому великому бізнесі йдеться про лобіювання інтересів виробників, як «фосфатників», так і їхніх конкурентів — виробників порошків без фосфатів.

В той же час, на виконання доручення КМ України від 9 липня 2010 р. Мінпромполітики України замовило розроблення проекту концепції Загальнодержавної програми малофосфатних СМЗ.

В жовтні 2011 р. Мінприроди України ініціювало розробку та подання до ВР України законопроекту про заборону ввезення в Україну побутових мийних засобів на основі фосфатів.

З 22 листопада 2011 р. ПАТ «АК «Київводоканал» розпочало масштабну кампанію проти фосфатовмісних миючих засобів та звернулося з відповідним листом до транснаціональних компаній — виробників СМЗ з проханням припинити використання фосфатів у виробництві мийних засобів для України, не чекаючи їхньої заборони на законодавчому рівні.

Можливо, наші законотворці прислухаються до висновків фахівців та прохань громадськості і не будуть вигадувати велосипед, а лише здійснять необхідні процедури для того, щоб імплементувати європейські норми на СМЗ в Україні та знайдуть змогу втілити європейський досвід очищення та контролю стічних вод.

 

Яким чином небезпечні компоненти СМЗ потрапляють в організм?

До організму людини небезпечні компоненти СМЗ можуть потрапляти різними шляхами. Ми наражаємося на небезпеку, коли безпосередньо контактуємо з миючими засобами: через шкіру рук та тіла, коли недостатньо добре виполіскуємо речі після прання, коли вживаємо воду, забруднену стоками, в які щодня потрапляє величезна кількість хімічних речовин, що фактично не розчиняються у воді і майже не піддаються очищенню навіть потужними фільтрами. Деякі хімічні сполуки ми в прямому сенсі з’їдаємо з їжею — миючі засоби, які дуже добре витісняють бруд та розчиняють жири, залишаються натомість на чистій поверхні. Щоб повністю відмити тарілку від хімічних складників, необхідно промивати її під проточною водою не менше 15 секунд. Як підрахували науковці, при використанні 500 мл засобу для миття посуду за рік, щодня на нашій шкірі осідає 3 мг фосфатів. Куди більша кількість всмоктується в кров людини, потрапляючи до організму разом з їжею, яка знаходиться на чисто вимитому посуді. Ще один відкритий шлях для потрапляння в організм людини небезпечних компонентів порошкоподібних СМЗ — дихальні шляхи, якщо не вживати запобіжних заходів при користуванні ними.

 

Як зробити свій побут хімічно безпечним?

Перший крок завжди починається з усвідомлення проблеми, тому інформація — потужний щит, що здатен забезпечити захист нашого здоров’я та життя. Виявляючи свою занепокоєність цим питанням, ВЕГО «МАМА-86» створила інформаційний ресурс «Екоскринька», на якому можна отримати необхідну інформацію про безпечність хімічної продукції.

Знаючи, чим загрожує нам той чи інший компонент у складі виробів побутової хімії, ми вже маємо свідомий вибір: купувати його чи знайти альтернативний варіант. Вартість альтернативної продукції може перевищувати ціну «старого» традиційного виробу, але варто пам’ятати, що здоров’я має свою ціну.

Знизити небезпеку для здоров’я від вживання небезпечних товарів побутової хімії, можна, дотримуючись рекомендацій фахівців-екологів.

 

www.ecovillage.in.ua

О. Цигульова, Г. Цвєткова, Д. Павловський

28.08.2012

День надспоживання 2012Всього за 8 місяців людство використало річний бюджет природних ресурсів Землі

22 серпня настав День надспоживання (Earth Overshoot Day) – день, коли людство вичерпало природний бюджет на рік. Сьогодні ми живемо в борг. Решту року ми будемо покривати дефіцит, вичерпуючи місцеві запаси ресурсів і накопичуючи вуглекислий газ в атмосфері.

Так само, як баланс банку стежить за прибутками і витратами, так міжнародна організація Global Footprint Network вимірює людський попит і пропозицію на природні ресурси та екологічні послуги. Дані виявляються приголомшливими. За підрахунками Global Footprint Network лише за 8 місяців нам знадобилося більше поновлюваних ресурсів, ніж планета може забезпечити за цілий рік, і ми викидаємо більше вуглекислого газу, ніж планета може поглинути.

1992 року День надспоживання – приблизна дата перевищення річного споживання природних ресурсів, які можуть відновитися – припав на 21 жовтня. 2002 року – 3 жовтня. Враховуючи нинішні тенденції споживання, ясно одне: щороку День надспоживання настає на кілька днів раніше.

День надспоживання, концепція якого первісно була спільно розроблена Global Footprint Network і британським аналітичним центром The New Economics Foundation (NEF) - це щорічний показник того, коли ми починаємо жити поза нашими річними ресурсами. Лише за приблизною оцінкою часу і тенденцій використання ресурсів, День надспоживання вже настільки близько, наскільки наука може виміряти різницю між нашим попитом на екологічні ресурси та послуги і кількістю ресурсів, якими нас може забезпечити Земля.

Вартість екологічних перевитрат

Number of Planets 2012Протягом своєї історії людство використовувало природні ресурси для будівництва міст і доріг, забезпечення себе їжею, виробництва продуктів і для поглинання викидів вуглекислого газу в межах бюджету Землі. Але в середині 1970-х ми перетнули критичну межу: людське споживання почало випереджати процес відновлення ресурсів.

За підрахунками Global Footprint Network, задовольнити наш попит на поновлювані екологічні ресурси і послуги зараз могли б 1,5 Землі. Ці дані показують, що задовго до середини століття нам знадобляться ресурси двох планет.

Ми використовуємо чи «витрачаємо» наш природний капітал швидше, ніж він може поповнитися: це немов постійно мати видатки, що перевищують доходи. У термінах планети, вартість наших екологічних перевитрат щодня стає все більш очевидною. Зміна клімату, як результат викиду більшої кількості парникових газів, ніж можуть поглинути ліси та океани – найбільш очевидний і нагальний результат. Але є й інші: зменшення кількості лісів, зникнення видів, крах рибальства, підвищення цін на товари, громадські заворушення – це лише кілька наслідків. Екологічна та фінансова кризи, які ми зараз переживаємо – це симптоми катастрофи, що насувається. Людство просто використовує більше, ніж планета може дати.

День надспоживання – це підрахунок, а не точна дата. Неможливо зі 100 %-ю впевненістю визначити день, коли ми «збанкрутуємо» з екологічної точки зору. Встановлення дати надспоживання відбувається в результаті перевірених підрахунків, а не екологічних досягнень частини людства. Адже важливо не коли, а що.

Редактор: Катерина Юрченко

 

13.08.2012

Устойчивое лесопользование

Наша потребность в продуктах леса в дальнейшем вырастет, частично по той причине, что древесина со временем должна будет заменить пластик и другие материалы. Хотелось бы в очередной раз, перед началом сезона лесных «посиделок», напомнить всем простое правило поведения в лесу – не забывать тушить разведенные костры!  Ведь ежегодно именно халатное поведение людей провоцирует лесные пожары, и мы, в итоге, теряем сотни тысяч деревьев.  Ответственные производители используют сейчас на производстве бумагу и древесину из лесов, сертифицированных FSC (Forest Stewardship Council). Этот сертификат международной организации, создавшей систему подтверждения экологической и социальной ответственности управления лесами, означает поддержку лесных ресурсов и среды и биоразнообразия лесной промышленности.

К сожалению, большинство населения Украины пока не осведомлены о наличии лесной сертификации и не узнают у продавцов, легальна ли продукции из древесины, которую они покупают, поэтому необходимо в ближайшее время повышать осведомленность людей по данному вопросу.

Джерело: Тетяна Сід блог Відповідальне споживання

16.07.2012

Через те, що компанія Apple має намір вийти з програми екологічної сертифікації продукції, влада США не відкидає, що може відмовитися від їхньої продукції, повідомляє Газета.ру.

Уряд США зараз вирішує питання про відмову від закупівель комп'ютерної техніки марки Apple через те, що компанія має намір вийти з програми екологічної сертифікації продукції.

"Федеральні чиновники провели нараду для обговорення цього питання, незабаром відбудеться їхня зустріч з представниками компанії Apple".

"Минулого тижня Apple оголосила про своє рішення припинити участь у добровільній програмі сертифікації продукції на предмет ступеня впливу на навколишнє середовище Electronic Product Environmental Assessment Tool (EPEAT).

Рейтингова система EPEAT застосовується урядовими, освітніми, науковими та медичними установами при визначенні переліків закуповуваної комп'ютерної техніки.

Обсяги та найменування техніки, що закуповується для урядових потреб, повинні бути закладені в бюджет на 2013 фінансовий рік, який знаходиться на розгляді конгресу. Рішення про включення в списки продукції Apple чиновники повинні ухвалити протягом найближчих днів, щоб не затримувати процес затвердження бюджету.

Нагадаємо, від придбання комп'ютерів і ноутбуків Apple вже відмовилася міська влада Сан-Франциско.

 

http://news.finance.ua

16.07.2012

Біопродукти, гідні мати новий зелений логотип із білими зірочками, що вишикувалися у формі листа рослини, повинні вирощувати без застосування пестицидів і багатьох інших отрутохімікатів, а також хімічних добрив, гормонів і решти засобів штучного підвищення врожайності, інформує ТСН. Окрім того, під час виробництва таких продуктів необхідно дотримуватися принципів сталого розвитку, тобто не має страждати ґрунт, а енергоресурси треба використовувати з максимальною ефективністю. 

 

У Єврокомісії переконані, що наявність нового логотипа на продуктах харчування має підвищити довіру до натуральної екологічно чистої продукції, спростити її ідентифікацію покупцем і тим самим стимулювати виробника до продукування чистих і натуральних харчів. Звісно, ціна на нові біопродукти буде вищою, ніж на ті, які виробляють без дотримання всіх необхідних норм. Але в споживача з’явиться змога вибирати і, головне, чітко відрізняти продукцію вищої якості. Цей захід також захистить законослухняного виробника від недобросовісної конкуренції з боку продуцентів дешевих сурогатів.

Зазначимо, в Україні також намагаються боротися з неякісними продуктами. Щоправда, не за допомогою логотипів. У травні Кабмін розробив законопроект «Про безпеку та якість харчових продуктів», яким передбачено кримінальну відповідальність за виготовлення неякісних харчових товарів. На думку авторів, цей документ має захистити споживачів і наблизити якість українських харчів до європейського рівня, пише журнал «Фокус». Законопроект передбачає кримінальне переслідування в тому разі, якщо слідство доведе, що виробник навмисне використовував заборонені законодавством інгредієнти і це завдало шкоди здоров’ю споживачів. 

Якщо раніше до відповідальності притягували лише винуватих посадових осіб, то тепер відповідати­муть і самі компанії-виробники. Якщо Верховна Рада ухвалить закон, штрафи за порушення виростуть у кілька разів (нині недобросовісні виробники зобов’язані заплатити лише 47 тисяч гривень штрафних санкцій). Цікаво, що самі продуценти підтримують ініціативу Кабінету Міністрів, проте визнають: законопроект прописано нечітко, що може стати новим способом тиску на бізнес і приводом до необґрунтованих претензій з боку споживачів. «У законі немає механізму визначення винуватої особи та злого умислу її дій. У нашій країні існує імовірність, що цим скористаються для боротьби з конкурентами. Крім того, може посилитися свавілля з боку чиновників», — пояснила «Фокусу» начальник аналітичного відділу консалтингової компанії «ААА» Марія Колесник. У кожному разі, попри всі неточності в законопроекті, кінцевий споживач і самі магазини-рітейлери будуть у виграші. Адже компаніям-виробникам тепер доведеться організувати власну систему контролю якості, вважає «Фокус».

 

Богдана Кавчук

http://www.gazeta.lviv.ua

  1   2   наст >>
Хіти продажу

Блокнот на пружині маленький

Яскраві і позитивні блокноти на 100% виготовлені із відновленої сировини

0.00грн.

Пральний порошок Автомат для білих речей Ланар

Безфосфатний пральний порошок для білих речей Ланар 450...

16.00грн.

Пакети для сміття

міцні пакети різного об'єму повністю розкладаються в навколишньому...

15.00грн.